Як худнули наші предки?

14.10.2011

Схуднення

Зайва вага у наш час вважається глобальною проблемою, про яку хоча б раз замислювалася кожна сучасна людина. Цікаво, чи була вона такою в давнину? Якщо так, то до яких методів схуднення вдавалися наші предки і чи були ці методи успішними?
Якщо заглибитися в історію стародавніх цивілізацій, неважко зробити висновок, що більшість наших предків і знати не знали про таку проблему, як надмірна вага. У ті далекі часи для ожиріння не було сприятливих умов: перед тим, як їжа потрапляла на стіл, людина повинна була докласти чимало фізичних зусиль, щоб її здобути, виростити або приготувати. Для цього використовувалися дуже примітивні сільськогосподарські інструменти, що вимагають від людини досить великих витрат енергії.

Люди, які займалися в основному фізичною працею, не мали уявлення, що таке малорухливий спосіб життя. Ніякого транспорту, крім коней, верблюдів і возів, в той час не існувало, і людина, яка більшу частину свого життя проводив на своїх двох, не потребувала фізичних вправ і спорту.

Про ожиріння в давнину не могло бути й мови і через дефіцит продуктів харчування, які в той час людство не вміло виробляти у великих кількостях. Погіршували ситуацію і численні війни, що виснажують продовольчі резерви, які накопичувалися з такими труднощами.

Навряд чи варто говорити про те, що в давнину люди їли більш здорову їжу. Їх раціон в основному складався з овочів і фруктів, найдоступніших, поширених і натуральних (о хімічних добривах наші предки-хлібороби і знати не знали). До появи цукру, який довгий час залишався прерогативою багатих, люди заправляли страви медом, тим самим, забезпечуючи свій організм цілим набором необхідних речовин. М’ясо та борошняні вироби через труднощі приготування і порівняльної дорожнечі включалися в меню переважно у свята. Також не варто забувати і про релігійні постах. На відміну від багатьох з нас, наші предки-православні строго слідували їм, даючи собі можливість очистити не тільки душу, а й тіло. Тривале утримання від висококалорійних продуктів діяло краще будь-якої дієти, оздоровлюючи і очищаючи організм.

Схуднення не було і не могло бути актуальною проблемою в давні часи ще й тому, що тоді худорлявість не була еталоном краси. Якщо зараз ожиріння і зайва вага – це ознака порушення обміну речовин і загроза цілого букета захворювань, то раніше повнота вважалася основною ознакою здоров’я і достатку. Людина «в тілі» – це людина, яка добре харчується і не відчуває ні в чому потреби. До того ж, повних людей було порівняно мало, а те, чого не вистачає, в усі часи залишалося еталоном.

Саме пани особливо ретельно стежили за своїм харчуванням, яке було дуже рясним, а нерідко і через чур інтенсивним. Кількість страв, набагато перевищує кількість сидячих за столом, велика кількість жирної їжі, як можна більш нерухомий спосіб життя – все це сприяло формуванню класичного образу імператора чи царя, який повинен був бути великим у прямому і переносному сенсі слова.

Це негласне правило поширювалося як на чоловіків, так і на жінок аристократичного походження. Так, наречена Петра ІІІ, відома в майбутньому під ім’ям Катерини ІІ, на самому початку свого перебування при дворі не була визнана імператорським подружжям, бо виглядала занадто стрункою. Коли ж майбутня цариця трохи поправилася, представники імператорського роду визнали в ній «свою» і дали згоду на те, щоб вона повінчалася з Петром ІІІ.

Для народів Далекого та Близького Сходу проблема схуднення і зовсім вважалася чимось фантастичним. Мешканці таких країн як Китай, Японія чи Туреччина і в наш час не схильні до повноти, а в давнину були такими і поготів. Про те, що на Сході ніколи не існувало культу худорлявості, свідчить і древнє мистецтво танцю живота. Дівчата з плоским животиком не дуже добре підходили на роль східних красунь і танцівниць. І дійсно, який же танець живота без самого живота?

А як же горезвісні секрети стрункості від китайських імператриць? Звідки взялися численні поради китайської медицини? Здебільшого все це – вигадка виробників засобів для схуднення. Найчастіше до складу таких засобів входять китайські трави – сечогінні, проносні і жовчогінні. Ось і весь секрет схуднення від древніх!

Історія дієт: від давнини до сучасності

Ще за часів Гіппократа люди дотримувалися простого правила, згідно з яким їжа повинна бути ліками, щоб згодом ліки не стало їжею. Це основне правило дієтології дотримувалося для підтримки хорошого здоров’я, а не для збереження струнких форм. На це вказує й походження самого слова «дієта», яке спочатку переводилося як «спосіб життя».

Перший випадок дієти для схуднення був зафіксований в 1087 році. Першопроходцем у цій області став Вільгельм Завойовник, який, за деякими відомостями, розтовстів настільки, що насилу міг утриматися в сідлі. Він вибрав дуже оригінальне рішення цієї проблеми – став у великих кількостях вживати алкоголь. Про результати цієї рідкої дієти історія замовчує. Ясно одне – масового поширення такий своєрідний спосіб не отримав.

Наука про схуднення в класичному розумінні слова починає зароджуватися в кінці 19 століття. У 1870 році американські вчені вже писали про те, що цукор і крохмаль, потрапляючи в організм, перетворюються в жир. Через 20 років з’являється реклама перших засобів для схуднення. Серед них – проносні, речовини, що сприяють чищенні кишечника, а також пральна сода і миш’як.

На рубежі 19-20 століть американські та європейські дослідники вже знають, що різні продукти містять різну кількість калорій. Таким чином, люди починають вести їх підрахунок. Також наукою доведено корисність сирих овочів і фруктів і те, що багаторазове пережовування їжі благотворно впливає на процес травлення.

У 1943 році з’являється новий засіб для схуднення – мінеральне масло, яке продається в аптеках як проносне. Деякі фахівці в схудненні рекомендують додавати масло в їжу замість оливкової. Але ці рекомендації не витримують критики: мінеральне масло не перетравлюється організмом, викликає розлад шлунка, здуття живота та інші неприємні наслідки.

Через 20 років жирові відкладення на тілі визнані небажаним явищем. «Жир стає аморальним», і людство винаходить все нові й нові способи для боротьби з ним. Деякі з них – просто абсурдні. Так, наприклад, автор однієї з книг по схудненню розробив харчову добавку, до складу якої входили перемелені шкури тварини, кістки, сухожилля та інші відходи з бойні, а також штучні барвники та ароматизатори. Результати використання такого чудо-засоба для схуднення плачевні – деякі люди вмирають після його застосування.

Пізніше серед тих, що худнуть великою популярністю користуються гербальні харчові добавки, які роблять із рослин, у великих кількостях містять ефедрин, – наркотична речовина, яка зараз заборонено.

З кожним роком наука пропонує все нові і нові засоби для схуднення. Деякі з них мають раціональне зерно і несуть організму користь, а інші існують тільки з комерційних міркувань. На жаль, ні багатообіцяюча наука, ні пропаганда здорового способу життя, поки не в змозі перемогти проблему зайвої ваги, що стала на сьогодні не просто проблемою, а в певному сенсі катастрофою національного масштабу. Адже колись давно повнота була рідкістю і навіть прикладом для наслідування. Прогрес людства, численні винаходи науки і медицини, віддалення від природи і природного способу життя – все це, зрештою, і призвело до проблеми, яку ця ж наука і медицина тепер намагається вирішити.

Залишити коментар